Стрес і емоційне вигорання

Коротко про стрес

Ми звикли визначати стрес як стан, коли наше тіло, розум чи емоції перебувають в напруженні. Коротко і ясно.

Згадане напруження виникає в результаті спроб організму мобілізувати всі сили і впоратись з неприємною ситуацією (чи ситуаціями): проблемами на роботі, в стосунках, перевтомою, недосипанням, переїданням, електромагнітним смогом, неможливістю придбати бажану річ чи справити потрібне враження. Причини можуть бути дрібними, на перший погляд, але не варто недооцінювати їх значимість.

З цього випливає, що стрес – це добре. Всі ресурси організму направлені на вирішення конкретної проблеми. Якщо, до прикладу, за вами починає бігти злий собака, то своєчасний викид кортизолу і адреналіну вмикає режим “бий або біжи” і буквально рятує життя. Але схожий механізм спрацьовує і при нарадах, невдалих виступах, конфліктах в сім’ї і з друзями, і при різкому сигналі авто на пішохідному переході. Хтось одразу приходить в норму, комусь на це потрібно більше часу. А за цей час трапляється ще якась стресова ситуація, це все накладається і стан тільки усугубляється…

В ідеалі, рівень стресу повинен “обнулятись” під час сну. Однак такий рівень стресу, якому піддається середньостатистичний мешканець міста, просто неможливо “виспати”, його потрібно пропрацьовувати. В іншому ж випадку виникає стан хронічного стресу з подальшим емоційним вигоранням.

Хронічний стрес: фактори і симптоми

В стані хронічного стресу перебуває 99% населення. І найстрашніше в цій ситуації навіть не число, а той факт, що більшість звикає до цього стану, сприймає його за норму. Це, в свою чергу, призводить до виникнення хронічних захворювань і загального знесилення.

Розпізнати стрес можна за наступними симптомами:

нездатність розслабитись, зняти напругу і відкинути негативні думки;
порушення сну (безсоння або постійна сонливість);
знецінення сну;
порушення харчової поведінки (відсутність або сильне посилення апетиту, тяга до солодкого, гострого чи соленого);
приступи апатії, депресивні стани;
швидка втомлюваність;
емоційна нестабільність;
зниження імунітету, ураження сезонними хворобами;
виникнення хронічних захворювань.

Емоційне вигорання сигналізує про себе за допомогою:

тривожності, приступів паніки;
цілковитої апатії;
дратівливості;
переходу в стан глибокої депресії.

Кожна людина віком плюс-мінус 30 років має за плечима близько 20 травм, які організм компенсував, але які не минули безслідно. Кожна з них забрала багато енергії і могла залишитись певним блоком в тілі, і тим самим негативно вплинула на якість життя.

Найпоширенішими стресовими подіями (травмами) вважаються:

дитячі травми (розлука з матір’ю, окрема госпіталізація до 2х років, насилля (побиття), недоїдання чи примусове переїдання, жорстке обмеження свободи, хвороби чи смерть близьких родичів, розлучення батьків);
втрата близьких в дорослому віці;
серйозні отруєння токсичними речовинами (алкоголем, наркотиками);
фізичні травми (переломи, сильні забої, струс мозку);
перебування в зонах екологічних катастроф і руйнувань, воєнних дій, аварій.

Чому кінезіологія, а не класичне лікування?

Тому, що воно переважно зводиться до порад змінити обстановку, добре відпочити на курорті або знайти хобі. Часто поєднується з дорогим медикаментозним курсом. Значно рідше – з психотерапією. Кінезіологія виводить організм із стресового стану за 1-4 сеанси. Помітне покращення загального стану і самопочуття очевидні вже після першого сеансу.

Кількість сеансів залежить від віку людини і її досвіду. Після досягнення стабільного балансу рекомендовано проводити повторні сеанси раз в 1-2 роки для підтримання хорошого стану і життєдіяльності організму.

Навіть якщо часто повторювати собі “я сильний/сильна і я впораюсь”, якщо кожного ранку обіцяти почати життя спочатку – цього буває недостатньо. Не тому, що ви недостатньо стараєтесь, а тому, що організм вже не може впоратись зі всім вашим минулим досвідом і стресовими навантаженнями сучасного ритму життя.

Допоможіть йому, записуйтесь на кінезіологічну корекцію.